Виховання дітей

Що важливо знати батькам про виховання дітей. Які особливості виховання дитини до року і після року.

Дізнатися більше про особливості виховання дітей на сайті ISD. Пропонуємо професійні рішення.

Основні методи виховання дітей. На що треба звернути увагу?

Для початку визначимся з тим, що таке поняття «виховання дітей» – це досить важкий процес формування нової особистості. Особистість дитини формується під впливом навколишнього світу і взаємодії з людьми. У процесі взаємодії з навколишнім світом дитина розвивається, отримує інформацію про властивості предметів і явищ, про способи впливу на них. Під час процесу взаємодії з людьми, малюк отримує багато інформації про світ і про соціум, про культуру, соціальні норми і правила, що прийняті в конкретному суспільстві, дитині допомагають в оволодінні різними навичками та вміннями.

 Кожен з батьків виховує свого малюка відповідно до особистих уявлень про правильне виховання, найчастіше за прикладом своїх власних батьків. Уявлення про правильне виховання у людей відрізняються в різних етнічних групах і країнах, немає поняття правильне і неправильне виховання дітей, це індивідуально для кожної людини. У більшості розвинених країн світу не застосовують тілесні покарання, терпляче ставляться до дитячих пустощів, більш того фізичні покарання дітей несуть кримінальну відповідальність. В деяких країнах навпаки це не заборонено. Такі відмінності пов’язані з менталітетом, віросповіданням, традиціями, ідеологією, історією та законами в різних країнах. Зануримся в подорож по різних країнах світу, щоб проаналізувати традиції виховання дітей, і перейняти корисний досвід.

Виховання дітей від року

У цей віковий період у дитини активно розвивається пізнавальна активність і потреба в самостійності. Завдання батьків стимулювати пізнавальну активність і самостійність, прививати культурно-гігієнічні навички, культури спілкування та діяльності.

Японія – країна сонця, що сходить, країна передових технологій і високих стандартів життя. Як же японці виховують своїх дітей, які привели цю країну до такого успіху? У японців дуже сильні культурні традиції і малий чужоземний вплив на них – 98% всього населення Японії – корінне населення. В силу географічної відірваності японських островів від зовнішнього світу, глибокої поваги слідування місцевих традицій, особливого сприйняття світу. Японці виховують дитину до 5 років як короля, від 5 до 15 років – як раба, а після як рівного. Потрібно враховувати високий рівень духовного розвитку суспільства в Японії, яке дуже впливає на дитину, встановлює свої правила і стандарти, впливає на його виховання. Маленькій дитині не роблять зауважень і сприймають дитячі пустощі з посмішкою. Але з 5 років дитині виставляють жорсткі вимоги та обмеження в поведінці, без можливості не послухатися, через те, що соціум має великий вплив на дитину. З 15 років дитину сприймають як дорослого, і вона вже навчилася всім правилам і підпорядкування їм.

Англія – ​​одна з найбільш високорозвинених країн світу, що відрізняються аристократизмом, стриманістю і високою культурою нації. Англійці в вихованні дітей дотримуються прагматизму, на першому плані залишаються інтереси батьків, а тільки потім дітей. Англійці вважають, що похвала за навіть незначне досягнення дитини, формуватиме в нього високу самооцінку і мотивує на активність, тому діток намагаються не забувати хвалити. А зауваження чужим дітям взагалі не роблять, щоб цю самооцінка не занижувати. В крайньому випадку тактовне зауваження зроблять мамі. Більшість пар в Англії планують дітей після 30 років, часто до 40, вважається що у пари повинна бути стабільність, власний будинок, гарне матеріальне забезпечення. Дітей в англійських сім’ях, як правило, не менше трьох, при цьому бабусі та дідусі живуть окремо від сім’ї та рідко втручаються у виховання онуків. Виховання дітей тут досить суворе, з самого дитинства дітей привчають до великої кількості правил і традицій, навчають приховувати свої емоції, стримують прояв любові та інших емоцій характерна риса батьків англійців. Дитячі капризи сприймають спокійно, без емоційно, ігноруючи їх, але не слідують примхам, дітей привчають з дитинства до обмежень.

Франція. У цій країні також дотримуються європейських поглядів на виховання дітей. Батьки та їхні інтереси залишаються провідними, а потім лише інтереси дитини. З дитинства дітей привчають до культурних традицій і норм поведінки. Толерантно ставляться до істерик. Батьки вибудовують систему обмежень – cadre, свого роду межі дозволеного. Але в межах їх дитині не ставлять обмежень, і вона може робити те що хоче. Також до 6 років дітей не вчать абетці та математиці, вважається що дитина повинна спочатку навчитися себе правильно вести та спілкуватися з іншими людьми, мати можливість байдикувати, бо за майбутнє життя дитина встигне зіткнутися з навчальними навантаженнями та стресами.

Німеччина – після реформи освіти суворе і вимогливе ставлення до дітей змінилося м’якістю і терпимістю. Дітей з дитинства вчать дбайливості, пунктуальності, важливості сімейних цінностей і культури спілкування. Із самих пелюшок дитину беруть всюди куди ходять батьки: в спортзал, гості, по магазинах. Як таких садочків немає, але є дитячі групи, в яких дитина вчитися спілкуванню з однолітками та ходить вона туди лише в першу половину дня. Вважається що наукам малюк повинен навчитися в школі. Також, як і інші європейські батьки, дітьми обзаводяться частіше після 30 років, коли сім’я має фінансову стабільність.

Виховання дітей до року

Цей віковий період надзвичайно важливий для дитини та стоїть біля витоків формування її особистості й звичок. Батькам варто звернути увагу не тільки на дотримання режиму дня і задоволенню потреб дитини, але й на виховання. Дитину варто поступово привчати спати в своєму ліжечку та деякий час там перебувати. Активно розвивати сенсорику, говорити, співати дитині, мотивувати до виразу емоцій. В цьому віковому періоді формується базова довіра до світу, тому батьки повинні забезпечити формування довіри та безпеки, любов та турбота обов’язково повинна оточувати малюка. Більше показувати й розповідати про навколишній світ, грати та проявляти позитивні емоції при цьому.

Основні помилки у вихованні

Дуже часто молоді батьки та не тільки, допускають багато помилок у вихованні своїх дітей. Це пов’язано з незнанням основ дитячої психології і педагогіки, з сімейними традиціями виховання, модними течіями в суспільстві та інше. Послідовне роз’яснення правил, обмежень і вимог заміщають вседозволеністю і повною свободою дитини. Від чого малюк звикає до такого стилю життя і при зміні оточення він стикається з масою труднощів: в садочку йому важко адаптуватися до режиму дня, правил і норм спілкування та ігор. У дитини може з’явитися сильний негативізм, агресія, протести. По суті вседозволеністю батьки перетворюють дитину в егоїста, який не зважає на чужу думку і відповідно таким дітям буде важко в спілкуванні з однолітками і дорослими. Все повинно бути в міру, і розумні обмеження і рамки дозволеного треба створювати. Подивимось на типові помилки у вихованні дітей.

Гіпперопіка

Це надмірна, перебільшена турбота про дитину, яка йому шкодить. Те, що дитина готова зробити сама, тривожна мама йому зробити не дасть, і зробить за нього. Як наслідок, дитина не має можливості пізнавати щось нове та відповідно розвиватися, його ініціативність й пізнавальний інтерес падають, також, як і його самооцінка. Діти можуть переймати тривожність батьків на себе, і просто вже боятися діяти самостійно. Дитина чекатиме, коли за нього зробить роботу батьки. Іноді батьки навпаки захвалюють дитину з приводу та без приводу, від цього у малюка формується роздута зарозумілість. І якщо вона не адекватна його здібностям і вмінням, то це дитина зрозуміє рано чи пізно в соціумі, стане погано себе вести, проявляти негативізм і агресію.

Гіппоопека

Кожна з крайнощів дуже негативно позначається на особистості дитини. Також, як і гіпперопіка, гіппоопіка – одна з головних помилок у вихованні дітей. Гипоопіка – це такий стиль виховання в сім’ї, при якому малюк наданий сам собі, він нікому не потрібен, позбавлений любові і турботи. Гипоопіка дуже негативно впливає на формування особистості, через відсутність любові і турботи діти виростають грубими, схильними до девіантної поведінки.

Часті погрози і звинувачення

Всі люди помилятися, маленькі діти теж і набагато частіше за дорослих, так як у них немає життєвого досвіду і знань. Тому батькам варто м’яко реагувати на погану поведінку, на незначні промахи – не реагувати взагалі, на серйозні – робити зауваження і пояснювати чому так робити не можна, пояснювати свої почуття і переживання. Якщо дитина не реагує на зауваження, можна спробувати також не реагувати, коли вона просить щось купити. Після слід перепитати які дитина почуття переживає й провести аналогію з тим що Ви відчували, коли він не слухався. Обмежувати ті розваги або ласощі які йому подобаються. Створити адекватну віку дитини систему покарань за погану поведінку та обов’язково ці правила підтримувати в дії.

Неузгодженість, непослідовність в питаннях виховання

Маленька дитина тільки вчитися жити за правилами цього світу, батьки повинні сформувати постійну межу дозволеного: що можна, а що не можна. Тільки в цьому випадку малюк не буде губитися в у всіх нововведеннях які йому готує життя. Мама вимоглива, а тато все дозволяє, або навпаки. Бабусі, дідусі балують та захищають малюка який провинився і ін. Завжди серйозний проступок повинен мати адекватне покарання відповідно до віку дитини.

Брак часу

Бурхлива міське життя поглинає батьків з головою в роботу, домашні клопоти, справи й на малюка часу зовсім не залишається, він відчуває себе непотрібним, вимагає уваги і вередує. Перебудуйте графік життя так щоб якомога більше приділяти дитині уваги, хоча б перед сном, виділіть годинку пограти, почитати казку, поговорити. Ні в якому разі не витрачайте дорогоцінний час на телевізор, планшет або комп’ютер, – дитині потрібне спілкування й жива гра.

Основні правила правильного виховання

Давайте подивимося на те без чого не можна уявити успішне виховання дітей.

• Безумовне прийняття і любов до дитини – найважливіше і життєво необхідне відношення до малюка. Не забувайте обіймати, пестити говорити та виражати свою любов.
• Побудова меж дозволеного – батьки повинні сформувати межі дозволеного, та розумні заборони, адекватну віком систему покарань за недотримання правил сім’ї. Цій системі повинна дотримуватися вся сім’я та потрібно виключати невідповідність і непослідовність в питаннях виховання.
• Хвалити дитину за успіхи – формуючи його адекватну самооцінку. Це не означає що потрібно занадто переоцінювати досягнення, але не забувати їх хвалити й заохочувати.
• Мотивувати на самостійність – направляти до досягнення нових цілей відповідно до вікових можливостей малюка.
• Критикувати можна тільки поведінку, а не особистість дитини, та намагатися вдаватися до цього тільки в крайніх випадках. Описувати свої емоції на таку поведінку, що ви засмучуєтеся, що Вам неприємно і т.д.