Ерготерапія

Базовий комплекс розвитку навиків самостійності у сферах повсякденного життя. Основи та вікові категорії ерготерапії.

Ерготерапія – що це?

Ерготерапія (occupational therapy – від латинської «ergon» –праця, і грецької «therapia» – лікування, дослівно – лікування через працю, діяльність).

Ерготерапія – це комплекс реабілітаційних заходів, спрямованих на виявлення проблем функціонування організму (переважно моторних функцій) та їх відновлення для поліпшення повсякденної діяльності людини.

Мета спеціаліста ерготерапії –  розвиток навичок самостійності у сферах повсякденного життя. Робота проводиться для розвитку: навиків самообслуговування,  соціальних навичок,  професійних та трудових навичок.

Завданням ерготерапевта є аналіз та оцінка середовища, у якому виникають труднощі у клієнта (на робочому місці, у школі, вдома), для надання рекомендацій щодо спеціального обладнання та виявлення доцільних вправ для реабілітації.

Вченими була доведена ефективність ерготерапії у роботі з клієнтами різних вікових категорій. Робота з дорослими направлена, на відновлення навичок самообслуговування, проведення домашньої роботи та дозвілля. Робота з дітьми, спрямована на формування моторних навичок необхідних для оволодіння навичками самообслуговування, гри та навчання (наприклад, навичок необхідних для самостійного купання, миття рук).

Сеанси ерготерапії можуть відбуватися у рамках медичних та реабілітаційних закладах.

У методичний арсенал ерготерапії, в залежності від потреб клієнта, входять: навчальні методики, рухливі ігри (для психомоторного розвитку дитини) та трудова діяльність (виготовлення керамічних та столярних виробів).

Ерготерапія сприяє зміцненню м’язового тонусу, розвитку координаційних здібностей, реакцій рівноваги, загальної та дрібної моторики, моторного планування, покращує інтеграцію сенсорної інформації, а також регулює рівень активності.

Ерготерапія рекомендована клієнтам:

• з РАС
• з порушеннями функціонування опорно-рухового апарату
• після перенесення інсультів
• після перенесення травм, особливо черепно-мозкових
• при ряді психічних розладів, яким характерний розпад набутих функцій, умінь та навичок
• при хронічних захворюваннях (розсіяний склероз, хвороба Альцгеймера, ревматоїдний артрит).

Значення ерготерапії у корекційній та реабілітаційній роботі зростає з кожним роком, ерготерапевти включені як обов’язкові члени команд у багатьох визнаних моделях та програмах, особливо у роботі з дітьми з РАС,  їх роль  у формуванні праксису, моторного планування та саморегуляції є незамінною.

Області застосування ерготерапії

Так як ерогтерапія – це оздоравлівающе методика, слід виділити сферу її компетенції. Вона досить широка, але умовно, її можна поділити на шість складових: витрата зусиль, фактори навколишнього середовища, моделі поведінки і можливості особистості, фактори, що змінюють життєдіяльність індивіда, соматичні.

Слід звернути увагу на принципи роботи ерготерапії, серед них:

• Культурно-орієнтовний напрямок. Полягає такий принцип роботи в тому, що терапевт повинен брати до уваги культурну позицію індивіда з яким працює.
• Науково обґрунтоване лікування. Будь-які дії повинні мати теоретичну наукову основи, бути доведеними і перевіреними на ефективність.
• Орієнтація на відновлення значущих для індивіда процесів. Клієнт і ерготерапевт повинні працювати результативно, саме тому акцент йде на виконання необхідних для пацієнта дій.
• Орієнтація на бажання клієнта. При виборі технік, необхідно враховувати не тільки індивідуальні особливості, але і бажання клієнта виконувати ту чи іншу дію.

У більшості випадків за практикою ерготерапевтами можна спостерігати в лікарнях, школах і реабілітаційних центрах. Менш популярна приватна практика. Ерготерапія відноситься до сучасних методів реабілітації, які поєднують в собі не тільки фізичне відновлення, а відновлення психологічного стану клієнта. Тому, головною особливістю лікаря-ерготерапевта є те, що він не тільки вчить людину в посттравматичному стані, або з придбаною інвалідністю справлятися з побутовими труднощами і відновлювати навички самообслуговування, але і вчить, прийнявши проблему, радіти життю, веселитися і навіть розважатися.