Розстановки по Хеллінгеру

Історичні передумови створення методики Хеллінгера, головні принципи та техніки, суть психотерапевтичного впливу по Хеллінгера – все це зібрано в одній статті!

Метод Хеллінгера

Берт Хеллінгера – німецький психотерапевт, багатогранна особистість, яка за життя вивчила і освоїла ряд прикладних наук. Хеллінгер був компетентний у філософії, педагогіці, психології, медицині, богослов’ї. Завдяки такому широкому кругозору, вченому вдалося створити особисту методику, в основі якої лежать все стрижневі аспекти перерахованих вище наук. Саме він вперше зміг визначити закономірності, які є передумовами до трагічних конфліктних ситуацій між членами сім’ї. Йому вдалося розробити власний метод терапії подібних випадків, взявши за основу розстановку, виконуючу роль фундаментальної техніки. Саме такий підхід до вирішення конфліктних ситуацій приніс всесвітню славу Берту Хеллінгера.

Що ж таке «розстановка»? Метод розстановки заснований на глибинних підсвідомих процесах, які за своєю природою, виступають як каталізатори проблемної ситуації. Мета психотерапевта – перенаправити ресурс підсвідомості на рішення проблеми, а не створення. Психотерапевт не аналізує проблему, а намагається направити пацієнта на її рішення. Метод має системність і відрізняється своєю короткостроковістю: не потрібно довго ходити до психотерапевта – отримати результат можна всього за кілька занять.

Розстановка може виступати як проективна методика. В такому випадку, фігури, розставлені клієнтом, будуть відображати його внутрішнє ставлення до них, і вибудовувати підсвідомий образ ситуації, яку необхідно опрацювати.

Розстановки по Берту Хеллінгеру

Розстановки по Хеллінгеру мають в основі поняття «сімейне переплетення», яке було введено автором на момент розробки методики. Саме це поняття виступає як предмет, з яким працює розстановка. В основі сімейного переплетення лежать незавершені процеси і невирішені проблеми сім’ї. Вони несвідомо перекладаються старшим поколінням на молодше. В такому випадку молодше покоління приречене розплутувати ці процеси і вирішувати сімейну проблематику, живучи в минулому і не усвідомлюючи ситуацію. Такі люди живуть в минулому, переживають невдачі своїх предків на собі, заперечують момент сьогодення і будь-які можливості. За допомогою методу розстановок можна вирішити подібну ситуацію, розплутати сімейне переплетення, жити в сьогоденні і направити внутрішній ресурс не на переживання минулого, а на реальні можливості.

Як визначити сімейне переплетення?

Хеллінгер вивів кілька головних критеріїв для того, щоб визначити у пацієнта наявність «сімейного переплетення»:

1. Немає об’єктивних причин для тієї ситуації, яка вводить вас в стан фрустрації.
2. Ви зациклені на переживаннях і не в силах їх подолати самостійно.
3. Переживання носять системний характер.

Наприклад: Ви відчуваєте деякі почуття без приводу – це може бути необґрунтований страх або ревнощі, смуток. Все це – емоції минулого, вони вам не належать, ви відчуваєте чужі емоції. Перебуваючи в новій, для себе, ситуації і не маючи досвіду вирішення подібних, індивід знаходить відповідь в копіюванні поведінки своїх предків. Такими ситуаціями можуть бути як негативні, так і позитивні моменти. Наприклад, жінка знаходиться в щасливому шлюбі, а вся її рідня по жіночій лінії має негативний досвід і розлучення через чоловічі зради. Підсвідомо, жінка очікує подібного результату і в своєму шлюбі. Коли такого не відбувається, виникає новітня ситуація, досвіду в якій у індивіда немає. І тоді, спрацьовують механізми минулого. Чоловік може навіть не замислюватися про зраду, але його дружина буде скута безпідставними ревнощами. Вона переживає не свої емоції.

Хеллінгер – «Порядки любові»

Всі основні аспекти Берт Хеллінгера зібрав у своїй книзі під назвою «Порядки любові». Ця книга є поданням сімейної системної терапії. У ній зібрані всі лекції і семінари вченого, в контексті особистісного індивідуального підходу до вирішення проблеми. Саме тому йому вдається знайти рішення на такі проблеми як кризи взаємин, лікування безпідставних страхів і неврозів.

Метою книги, автор вважає, усвідомлення своїх підсвідомих особливостей. Відмінною рисою такого підходу від сімейної терапії є те, що за кожною дією і емоцією людини автор бачить любов. Любов виступає як основне почуття і корінь всіляких емоцій. Психотерапевту необхідно знайти точку концентрації любові, саме на ній будуть зав’язуватися всі наступні сімейні переплетення. Будь-які дії відбуваються і мають в основі це почуття. Знайшовши його безпосереднє місце проживання, психотерапевт може направити його на точкове застосування, а на реалізацію потенціалу людини – саме це є відновленням внутрішніх особистісних ресурсів людини.

Книга охоплює весь життєвий шлях людини і розкриває проблематику в кожній віковій категорії. Автор пояснює нам, чому ми вибираємо саме ці ролі, які наслідки такого вибору і що утримує нас в рамках одного образу.

Критика методики Хеллінгера

Незважаючи на те, що методика має дуже позитивний характер і має системний підхід, деякі психологи все ж, піддають її критики. Мінусами методики виступають її однобока спрямованість, ігнорування клінічних характеристик депресивний і знервованих станів і, в деяких випадках, раціональний підхід до вирішення духовної проблеми. Хеллінгера не раз критикували за те, що він вживає в своїх книжки не гуманні вираження, по типу «сім’ї вже немає, вас чекає тільки розлучення».

Але, незважаючи на таку порцію критики і жорсткість методики, не варто забувати про мету автора. А саме наявність любові. І любові до своєї особистості, в тому числі. Безліч його пацієнтів, після подібних «негуманних» установок починали будувати сім’ї заново, і були успішні і щасливі в новому шлюбі, що не скажеш про тих, хто намагався втриматися за минуле, і сам руйнував справжнє, не розуміючи мотиви своєї поведінки.

Будь-яка методика має як плюси, так і мінуси, і справа навіть не в їх кількості: головне підібрати те, що буде комфортно для людини, що зможе розкрити його потенціал і розвинути особистість, а часом, для цього потрібні зовсім несподівані рішення. Результативність цієї методики також не можна заперечувати, і, мабуть, навіть той, хто не погодиться з її дієвістю не зможе заперечувати одне: в основі будь-якої емоції живе любов.