Синдром Аспергера у дітей

Що таке синдром Аспергера?  Перші ознаки синдрому та характерні симптоми.  Рекомендовані терапії для дітей з синдромом Аспергера.

Синдром Аспергера входить в РАС (розлади аутистичного спектру) і характеризується сукупністю відповідних психологічних характеристик та особливостей в поведінці, комунікативній та емоційній сферах.  Це одне з найфункціональніших станів в спектрі. Інтелектуальна сфера, як правило, в нормі вікових показників, іноді і вище.  Частота проявів від 3 до 7 випадків до 1000, у хлопчиків в 3-4 рази частіше, чим у дівчаток.

Синдром Аспергера це комплексне порушення, ознаки якого проявляються в перші три роки життя дитини.  Первою людиною, яка помічає ці особливості являється мама, але в подальшому етап встановлення діагнозу може розтягнутися в часі. Це пов’язано з тим, що спеціалістам не завжди легко реалізувати диференціальну діагностику; можуть виникнути трудності, наприклад, з розмежуванням між Синдромом Аспергера і ЗПР чи СДУГ. Спеціалісти також можуть списати симптоматичну картину на «вікові особливості і/чи характер”, тим самим віддаляючи дитину і його сімю від отримання необхідної допомоги. В деяких випадках клієнти взнають про свій стан лише в дорослому віці. 

Потрібно відзначити, що за зовнішніми ознаками дитини (габітус) ніколи не можна визначити синдром Аспергера. Діагностичними критеріями в цьому випадку є: особливості комунікації, поведінка, стан та продуктивність мови, ігрова діяльність, наявність мовних та поведінкових шаблонів, сфера інтересів (як правило, вузьконаправлена, монотонна), наявність стереотипів, специфічних страхів. Важливо, що діагностику повинен проводити тільки фахівець з психологічною і / або медичною освітою.

Синдром Аспергера: ознаки і симптоми у дітей

• труднощі з ініціацією та підтриманням комунікації;
• нестійкий зоровий контакт;
• наявність поведінкових та мовних штампів;
• часто спостерігається так звана «проблемна поведінка» (велика кількість протестних реакцій дезадаптивних стратегій);
• порушення обработки сенсорної інформації;
• труднощі в соціальній адаптації;
• низька толерантність до змін;
• наявність вузьконаправленних, нав’язливих інтересів;
• лабільність емоційної сфери;
• наявність специфічних страхів (поза вікових рамок);
• інтелект в межах нормативних показників або вище;
• дитячій грі притаманна стериотипність сюжету, часто воліє грати один;
• наявність труднощів з розділенням головної та другорядної інформації, значна увага приділяється деталям;
• все сказане сприймається буквально, труднощі з розумінням  прихованого змісту;
• нерозуміння гумору;
• мовлення частіше монологове, ніж діалогове;
• труднощі з розумінням та диференціацією особистих емоційних станів та емоцій інших..

Терапії, рекомендовані дітям з синдромом Аспергера:

• нейропсихологічна корекція;
• сенсорна терапія (терапія сенсорної інтеграції);
• Floortime (Флортайм);
• пісочна терапія;
• групповая терапія.

Що важливо знати про синдром Аспергера

Діти з синдромом Аспергера можуть успішно навчатись в середньоосвітніх школах, можуть проявляти більші можливості у відповідних напрямках, наприклад, математиці чи музики (чи інших напрямках, які зв’язані із знаковими системами)

Тут описані загальні ознаки синдрому Аспергера, але для кожної особистості властива своя характерна симптоматична картина. Кожний випадок необхідно розглядати індивідуально. Після встановлення діагнозі необхідно проводити роботу багатодисциплінованої групи: лікарі, психологи, логопеді, педагоги, батьки.